Ірина Микулич, Керівник Команди фандрейзингу та взаємовідносин з партнерами, член Керівного комітету Агенції відновлення та розвитку

Останній звіт Єврокомісії дуже чітко показав одну річ: час, коли наявності стратегії розвитку громади було достатньо, – закінчився. Сьогодні стратегія – це лише база. Для громад починається новий етап розвитку. ЄС звертає увагу не лише на наявність стратегічних документів, а й на спроможність громади управляти публічними фінансами по-європейськи. І саме це визначатиме, хто отримає доступ до коштів ДФРР, Ukraine Facility, Interreg та інших джерел.

Що це означає на практиці? Стратегічний документ тепер має бути не формальним файлом, а реальною основою для інвестицій. Він повинен бути зрозумілим, логічним, підкріпленим даними, оцифрованим у ГІС і пов’язаним із бюджетом та пріоритетами розвитку. Представники програм і фондів ЄС дивитимуться, чи є в стратегії чіткі пріоритети, чи вони реально виконуються і чи може громада показати, як саме це буде фінансуватися.

Другий важливий момент – це портфель проєктів. Не просто “наші ідеї”, а проєкти, підготовлені за логікою PIM: із чітким описом проблеми, цілей, результатів, обґрунтуванням, ризиками, бюджетом і графіком. По суті, кожен проєкт має бути маленьким “міні-PIM пакетом”. Саме так ЄС оцінює готовність до інвестицій. Якщо проєкт зроблено “по-старому”, без доопрацювання – шансів майже немає.

Повернення ДФРР – це чудова новина, але і тут усе змінюється. Європейські принципи прозорості, ефективності та стратегічної прив’язки проєктів стають базовими. Ймовірно, український ДФРР врахує практики ЄС, адже раніше цього не робили. Але він поступово еволюціонує та адаптується. Тепер гранти отримають ті громади, які вже вибудували внутрішні процеси – від планування і підготовки документів до якісних, професійних закупівель та контролю.

І ще один важливий сигнал – залучення людей. Принцип партнерства – це не формальність. ЄС очікує, що громада доведе: вона працює у відкритому режимі, консультується з бізнесом, громадськими організаціями, молоддю, депутатами. Це має бути зафіксовано. Громади, де рішення ухвалюються кулуарно, автоматично потрапляють у групу ризику.

Професійні та прозорі закупівлі теж стають критично важливими. ЄС прямо говорить, що ставка на “найнижчу ціну” має зникати. Важлива якість, довгострокова ефективність, відсутність конфлікту інтересів і внутрішній контроль. Бо на цьому етапі проєкти можуть “згоріти” навіть після отримання фінансування – і це вже відбувається.

Система фінансового контролю – це ще одна точка уваги. Внутрішній аудит, ризик-реєстри, прозорі процедури – усе це відрізняє громади, які ЄС вважає надійними партнерами. А раз є довіра – буде і фінансування.

І, звичайно, Interreg. Україна вже бере участь у семи програмах – а це величезні можливості для міжнародних проєктів. Але працювати з цими програмами зможуть лише ті громади, які вже мають елементи європейської системи управління: партнерства, проєктну логіку, контроль і прозорість.

Висновок дуже простий. Сьогодні успіх громад визначає не кількість стратегій, а рівень спроможності – планувати, залучати ресурси й керувати ними професійно. ЄС фактично створює нову систему координат, у якій конкуренція та співпраця стають двома взаємодоповнювальними шляхами розвитку.

Одні громади змагаються за фінансування, демонструючи найкращу управлінську практику; інші – об’єднуються в партнерства, спільно підвищуючи спроможність і залучаючи великі інвестиції. Хто зможе вибудувати повний інвестиційний цикл – від якісної стратегії та ГІС до PIM, закупівель, залучення людей і фінансового контролю – отримає перевагу у найближчі роки. Це чесна і здорова конкуренція, у якій виграють не «наближені», а підготовлені та системні громади. Це момент, коли громади або стають сильними інституційно – або втрачають шанс на великі інвестиції.

Поділитися новиною